«Ми вважаємо, що майбутнє в наших руках. Разом, ми повинні переконатись, що наші діти не питатимуть нас, чому ми не робили правильні вчинки, та не страждатимуть від наслідків.»

Генеральний секретар ООН Пан Ґі Мун, 2007

Більшість визначень сталого розвитку, засновані на спільних для всього людства цінностях свободи, рівності, терпимості, поваги до природи і відповідальності. Концепція сталого розвитку вперше була представлена у доповіді 1987 року «Наше спільне майбутнє». Термін визначався як «розвиток, що задовольняє потреби сучасності, при цьому не загрожує можливості майбутнього покоління задовольняти свої потреби», а також як інтеграція економічного розвитку, захист довкілля та соціальна рівність. Зміцнення, збалансована інтеграція та визнання взаємопов’язаності цих трьох вимірів є основою сталого розвитку.

Крім того доповідь «Наше спільне майбутнє» включає в себе широке визначення сталого розвитку, а саме «... процес зміни, в якому експлуатація ресурсів, спрямованість інвестицій, орієнтація технологічного розвитку та організаційні зміни перебувають у гармонії та підсилюють як сучасний, так і майбутній потенціал для задоволення людських потреб і прагнень ". Таким чином, сталий розвиток сам по собі не є метою або строгою парадигмою. Він включає в себе безліч процесів, таких як гнучкі механізми та шляхи їх досягнення, зокрема, викорінення бідності, всеосяжне і рівномірне економічне зростання та збереження і відновлення природних екосистем. Такі шляхи є стимулами, що призведуть до зростання основних життєвих стандартів, покращення якості їжі, зниження нерівностей, покращення захисту допоміжних систем природнього життя і так далі.

Сталий розвиток – це всеосяжна концепція, в центрі якої знаходиться людина, тобто мається на увазі покращення рівня життя в рамках тривалої здатності екосистеми задовольняти всі людські потреби. Тому сталий розвиток є основою для вирішення ключових глобальних проблем, наприклад, бідності та голоду, здоров'я людини, нерівності, безробіття, зміни клімату, втрати біорізноманітності, водопостачання та санітарії, енергетики, урбанізації та інших.

Принципи сталого розвитку були представленні в багатьох підсумкових документах конференції ООН.

Справедливо зазначити, що поява концепту сталого розвитку припадає на 70-80 роки, тобто з проведення Конференції ООН з проблем навколишнього середовища у 1972 році, створення Всесвітньої комісії з навколишнього середовища і розвитку в 1983 році та проголошення доповіді «Наше спільне майбутнє» 1983-го року в Брутланді. Після майже 30 років, вона як і раніше залишається основним документом зі сталого розвитку в глобальному контексті.

Комісія зі сталого розвитку в якості політичного органу ООН на вищому рівні була створена в рік після саміту Землі ООН в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Одним з підсумкових документів заходу став Порядок денний 21, що є планом дій ООН зі сталого розвитку.

У 2000 році на саміті ООН «Міленіум» світові лідери прийняли ряд цілей розвитку в наступному тисячоліття. Цими цілями стали:

• викорінення високої бідності та голоду;
• отримання загальної початкової освіти;
• сприяння гендерній рівності та розширенню прав жінок;
• зниження дитячу смертність;
• поліпшення здоров'я матерів;
• перемогти ВІЛ / СНІД, малярію та інші захворювання;
• забезпечення екологічної стійкості;
• розвиток глобального партнерства в цілях розвитку.

Планувалось, що ці вісім положень повинні бути виконані до 2015 року. ООН стежить за глобальним і національним прогресом в досягненні цих цілей. 2002 Всесвітній саміт ООН зі сталого розвитку підтвердив глобальні зобов'язання по повному виконанню Порядку денного 21, поряд із досягненням Цілей розвитку тисячоліття.

У 2012 році 180 лідерів країн з Організації Об’єднаних Націй знову приділили увагу сталому розвитку на Конференції ООН зі сталого розвитку або Конференції Ріо + 20 у політичному підсумковому документі "Майбутнє, якого ми прагнемо». Документ описує засвоєні уроки, забезпечує оцінку прогресу і прогалин та містить чіткі та практичні заходи з реалізації сталого розвитку. Одне з рішень, прийнятих на Конференції Ріо + 20, було проведення Політичного форуму зі сталого розвитку на найвищому рівні, що, в результаті, замінить Комісію зі сталого розвитку. Процес розробки ряду цілей зі сталого розвитку, які будуть побудовані на основі Цілей розвитку тисячоліття та об’єднанні в  порядку денному розвитку після 2015 року, був запущений в Ріо + 20.

2015 рік став ключовим в реалізації цілей Розвитку Тисячоліття. Порядок денний розвитку після 2015 року - це процес визнання ООН майбутніх рамок глобального розвитку з 2016 по 2030 роки. Основні  принципи порядку денного розвитку після 2015, які ще перебувають в процесі розробки, є цілі сталого розвитку у глобальному та всеосяжному контексті.  Основні майбутні глобальні повідомлення або так звані основні фундаментальні зміни стосуватимуться повного викорінення бідності, як першочергового завдання, інтеграції вимірів сталого розвитку, економічної трансформації шляхом розвитку інновацій та технологій, моделей сталого споживання та виробництва, управління миром та благами та заснування нових глобальних партнерств. Також основними елементами нового порядку денного стануть боротьба зі змінами клімату, встановлення планетарних кордонів та стійке використання природних ресурсів.

Частина зведень доповіді 2014 року Генерального секретаря стосовно порядку денного розвитку після 2015 присвячена ролі альтернативних способів вимірювання прогресу сталого розвитку, без ВВП, що повинно включати такі аспекти, як соціальний прогрес, добробут людства, справедливість, безпека, рівність та стійкість. Перехід до розвитку світового суспільства після 2015 вимагає застосування передових інструментів та методів, щоб пролити світло на проблеми реагування нового порядку денного. «Інформаційна революція» сталого розвитку означає, зокрема, наявність інформації високої якості, відкритість, прозорість, та оцінку інформації для покращення звітності та співучасне прийняття рішення в контексті вирішення проблем глобального розвитку. Це один з інструментів зміцнення взаємодії науки і політики для забезпечення сталого розвитку та стійкості науки.